Процес позбавлення прав батьків дуже складний, потрібно дуже ретельно враховувати безліч фактів, що впливають на позитивне рішення суду, на відповідні висновки у справі прокурора і представників органу опіки та піклування. Тому тільки своєчасне звернення до фахівця допоможе вам вирішити дану проблему.
Позбавлення батьківських прав – цілий ряд статей передбачає особисту відповідальність батьків за зловживання своїми правами і за неналежне їх виконання. До випадку зловживання може бути віднесена перешкода одного з батьків можливості спілкування з дитиною іншому з батьків або перешкода виїзду дитини за кордон.
Мірою покарання для таких батьків є позбавлення їх батьківських прав. Ці справи відносяться до розряду найскладніших, адже від їх вирішення залежить не тільки подальша доля маленького громадянина, але, можливо, і його життя. І кращу консультацію в такій справі може дати тільки адвокат по позбавленню батьківських прав.
Для батьків їхні діти в будь-якому віці залишаються дітьми. Але юридично дитиною вважається особа, яка не досягла 18 років. Отже, позбавлення прав батьків в їх відношенні (при досягненні зазначеного віку) або щодо осіб, які не досягли цього віку, але мають повну дієздатність, в позначених законом випадках не передбачена.
Послуги адвоката при позбавленні батьківських прав
Процес позбавлення прав батьків дуже складний, потрібно дуже ретельно враховувати безліч фактів, що впливають на позитивне рішення суду, висновки у справі представників органу опіки та піклування, у деких країнах прокурора. Тому тільки своєчасне звернення до фахівця допоможе вам вирішити дану проблему.
Адвокат у справах про позбавлення батьківських прав буде гарантом дотримання ваших інтересів і безболісного проходження цього неприємного процесу. Цей фахівець зможе надати наступні послуги:
- представити ваші інтереси в державних органах, які ініціюють процедуру позбавлення батьківських прав;
- скласти позовну заяву;
- стати вашим представником в суді;
- при необхідності оскаржити не задовольняє вас рішення суду.
З будь-якого з перерахованих питань, які стосуються позбавлення прав батьків, ви можете звернутися до адвоката у сімейних справах Анатолію Антонову.
Який орган має право позбавляти батьківських прав?
Позбавити батьків їх прав може тільки суд. Інші інстанції розглядати це питання не має права.
Так, позовні заяви приймаються тільки від батька (або особи, його замінює), прокурора або установ, обов’язок яких полягає в дотриманні і охороні прав дітей (будинок дитини, школа-інтернат, дитячий сад і багато інших), а також органів опіки та піклування та Комісії у справах неповнолітніх. Всі інші зацікавлені особи, нехай навіть і є близькими родичами дитини, подати до суду позовну заяву не можуть. Їх участь у долі дитини обмежується клопотанням з цього питання перед прокурором або іншими компетентними органами.
При розгляді справи в обов’язковому порядку в судовому засіданні повинні брати участь представники органів опіки та піклування та прокуратури, що бути додатковим процесуальним гарантом дотримання прав неповнолітнього. Орган опіки надає до суду висновок про необхідність позбавлення особи її батьківських прав. Такий висновок робиться після вивчення умов проживання дитини, опитування сусідів і т.д. При незгоді суду з його висновком він зобов’язаний обґрунтувати своє рішення.
Позови про позбавлення прав батьків
Позови про позбавлення прав батьків пред’являються тільки щодо батьків дитини (або одного з них), які є відповідачами у даній справі. Пред’являти подібні позови до інших осіб, нехай і займаються безпосереднім вихованням неповнолітніх, але не записаних в акті про їх народження в якості батьків, не дозволяється.
У процесі підготовки до судового розгляду у справі про позбавлення прав батьків для захисту прав дитини і з метою забезпечити йому належні умови виховання, а також дотримання права батька, проживає не з дитиною, суд зобов’язаний сповістити останнього про проведення судового розгляду, а також дати роз’яснення про його право висунути свою вимогу на передачу дитини йому для подальшого виховання.
Позбавлення батька прав не є приводом для звільнення його від обов’язків по утриманню своєї дитини. У зв’язку з цим при вирішенні справи про позбавлення прав батька вирішується питання про порядок стягнення аліментів на утримання неповнолітнього, незалежно від наявності на це позову. Одночасно з цим за дитиною залишається право власності на житлове приміщення, а також всі інші майнові права, засновані на спорідненості з батьками. Сюди ж входить і його право на спадщину. Одним з обов’язків позбавлених прав батьків є їх матеріальна відповідальність за заподіяну дитиною шкоду третій особі.
При задовільному рішенні суду позову про позбавлення батьків їх прав в ньому обов’язково вказується конкретна особа, якій передається на виховання неповнолітній. Це може бути як один з батьків, так і орган опіки та піклування. Для передачі дитини родичам потрібно їх призначення в його опікуни або піклувальники.
У випадках, коли опікун ще не призначений, А батьківських прав позбавили обох батьків, він повинен бути переданий в органи опіки та піклування. Подальше його визначення і пристрій (питання усиновлення або рішення з дитячим закладом) знаходяться в компетенції цього органу.
Не підлягають позбавленню прав батьки, з незалежних від них причин (хронічне захворювання або психічний розлад) не виконують батьківські обов’язки. У таких випадках, дотримуючись інтересів неповнолітнього, суд може обмежити їх в батьківських правах, а дитину передати в органи опіки та піклування. Непрацездатність батька, навіть підтверджена необхідними медичними довідками, не може служити звільненням від сплати аліментів. Обмеження в правах в порівнянні з позбавленням застосовується дуже рідко і в обох випадках може бути оборотно. Робиться це теж тільки за рішенням суду.
Позбавлення батьківських прав іноземця підсудність
Розгляд таких справ можливий судом та відповідно до закону України.
Відповідно до ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб’єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Так, відповідно до п. 2 стаття 5 розділу II вказаної вище Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей від 19.10.1996 року з урахуванням статті 7, у разі зміни звичайного місця проживання дитини на іншу Договірну Державу, юрисдикції мають органи Держави нового звичайного місця проживання. Відповідно до стаття 7 вказаної Конвенції у разі неправомірного переміщення або утримування дитини органи Договірної Держави, в якій дитина мала звичайне місце проживання безпосередньо до переміщення або утримування, зберігають свою юрисдикцію доти, доки дитина не набуде звичайного місця проживання в іншій Державі та
a) кожна особа, установа або інший орган, які мають права опіки, не погодяться з переміщенням або утримуванням або
b) дитина не проживе в такій іншій державі протягом періоду, що становить принаймні один рік після того, як особа, установа або інший орган, які мають права опіки, дізналися або повинні були дізнатися про місцеперебування дитини; не триває розгляд прохання про повернення, поданого в цей період, та дитина прижилася в новому середовищі.
Якщо дитина прожила в Україні протягом періоду, що становить більш ніж один рік після того, як чоловік, дізнався або повинен був дізнатися про місцеперебування дитини.
Згідно з ст. 7 Конвенції юрисдикція належить Україні, оскільки, дитина вже набула звичайного місця проживання в іншій Державі – в Україні, та прижилася в новому середовищі, що підтверджено доказами.
Можливе також застосування прохання про повернення дитини у встановлений вказаною вище Конвенцією строк, а також відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року, ратифікованої Законом України від 11 січня 2006 року № 3303-IV «Про приєднання України до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей».
Незважаючи на винятковість такого заходу впливу, відсоток задоволення позовів дуже високий. Статистика розгляду таких справ щорічно перевищує позначку в сто п’ятдесят тисяч позбавлених прав батьків у світі.
Пам’ятайте, на будь-якому етапі сімейного спору адвокати UIP law &consult готовий надати вам правову підтримку.
Зателефонуйте +380504776383 прямо зараз і запишіться на консультацію у зручний для Вас час.